А вітри сьогодні босі,
У волоссі холод носять.
Все тепла їх очі просять.
Знахабніла жовта осінь.
Серце все кохання просить.
І завжди розлука носить
Чуже щастя. Ну вже досить!
Біля мене завжди осінь.
Купаюся в її волоссі.
Відвести погляд свій не в змозі
Від рудого листя... й досі
не розумію дивну осінь.
А вчора якось по дорозі
Зустріла я вітри ті босі,
Які носили у волоссі
Чи то холод, чи то роси.
Заплутала мене геть осінь,
Але люблю її і досі.
Туман схилився на порозі,
Малює теж в повітрі осінь.
І в голосі вітри лиш босі
Свистять: "Ти - осінь, осінь, осінь..."