Пливли в човні туманами надвечір,
Ховали руки в змочені плащі.
На дні ковтали хором порожнечу
Заковані у золото лящі.
Мигали зорі, сонно і зухвало
Зринали вниз під проливним дощем
І божевільна дівчина з причалу
Світила десь із кручі ліхтарем…
Велике море затаїло звуки
Тягли човна – усі долоні в кров,
Забрали рибу і потисли руки
Було вже пізно – в бар він не пішов.

Він йшов додому лінією моря
Стрибав від хвиль, які текли за ним
Завіса крапель в ідеал прозорих
Відлинула, і він вступив у дім.
Шуміла буря – в бурі танцювали,
Русалки,що звичайно сплять на дні
Його зелені очі прикіпали
До вицвілого фото на стіні.

Там дивний світ із каменю й металу,
З високих стін виблискують вогні
Вони моргають сонно і зухвало…
Цікаво, як там – в іншій стороні?

Він зняв з стіни запилену гітару
З старого дому вийшов за поріг,
Був тільки він…
І ніч…
І білі хмари.
І море підкрадалося до ніг.

-----------

Так близько у місцевому готелі
Туристи із далеких берегів
Жили вином – розморені й веселі,
«Це просто рай…» - один з них п’яно плів

----------

Наш час як море – ми пісок у ньому,
І часом ясно, що усе мине.
Він грав фламенко на порозі дому,
Він грав фламенко… та якесь сумне….

Пливли в човні туманом - інший вечір,
Ховали руки в змочені плащі.
На дні ковтали хором порожнечу

Заковані у золото лящі…