Милий мій янголе, ти знаєш найпалкіші мої таємниці та захищаєш найдрібнішу часточку моєї душі. Один порух твоїх зіниць і збудеться будь-яка мрія.
Щодня випускаєш віру з клітки, віру в себе. Знову здіймаюся увись. Колись досягну найвищої вершини. Боюся цього піку життя, який і є смертю – стрімким польотом у прірву, щоб знову долати жадані вершини – це і є вічністю.
Щодня випускаєш надію, що зранку зійде сонце не тільки на небі, але і в душі, особливо, у серці. Блаженна надія у пошуках щастя. А ти знаєш його в обличчя, тільки не говориш мені про це – зберігаєш таємницю.
Рідше випускаєш любов, а вона і є життям і, одночасно, смертю. Вона поєднує правду і брехню, відчай та насолоду. Продовжує мою кров на Землі, даруючи вічність. Дарує бажання народжуватися знову, перетворюючи мене у безкінечність. Вона полонить всі мої мрії та бажання, підкорює їх і, одночасно, дарує відчуття блаженства, тільки опинишся в її рабстві. А далі два виходи: світло та пітьма. На жаль, не тільки мені вибирати.
Милий мій ангеле, ти знаєш найпотаємніші мої секрети. Ти знаєш найпалкішу мою мрію, то здійсни її – відпусти любов.