Поміж ніжністю й гіркотою
Вітер Ірина — 9/06/2008 - 19:52
Невідстояна мова у келихах білих слів
Уже, мабуть, забула про дзеркало-серце,
Хоч маленькі листки ще торкаються брів,
По кутках розлітаються змучені весни.
Неозброєні краплі з жасмину і сліз
Випивають чуттєвість і зникло таврують
Монополії болі й обрізаний слід,
Та брехню, мов троянду, відчутно-німую...
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 9.00