Заборона будує стіну.
Його "ні" кайдани кує.
Тільки я виграю цю війну,
Коли він її програє.

Його погляд уже не мені
Дарує світ своїх очей.
Його серце кричить сніжне "ні",
Забираючи спокій ночей.

А я мрію про швидкість часу,
Солодке своє забуття.
Біль такий, що й пустити сльозу
не можу, нема каяття.

Чомусь мрію про його вуста,
Не вірю у випадок цей,
Коли доля будує моста
Для зустрічі наших тіней.