ніколи
Вітер Ірина — 4/06/2008 - 23:29
Збірка: Ностальгічні чотирнадцять
Потоки слів немовбито вбивали,
Тривога брала схилені повіки,
А в курточці малесенька фіалка...
Ти дарував мені тендітні квіти...
Як спогад, згорнений листочок,
Помер із віршем, ночі несучи,
Де плач і біль, та ми більше ніколи
Не погуляєм. Вже рука в руці,
і голос в голосі не житиме
Ніколи...
Коли світатиме в житті -
Все розквітатиме довкола,
А та фіалка, схована в листі,
Не мовить більш своє
"Ніколи..."