жінки/страхи
bohemka — 23/09/2021 - 19:52
Нас було четверо того вечора
Жінка, яка ніколи не спить
Жінка, яка нікому не пробачає
Жінка, яка завжди сміється
І я.
Нам було весело разом і страшно поодинці.
Перша жінка щоночі
лишалася сам-на-сам
зі своїми страхами.
Топила їх у горілці і душила колготками.
Такими капроновими, чорними.
Не помагало.
Друга жінка ховалась від своїх страхів
у розгніваному сьогоденні.
Мстила їм і дражнила їх.
А вони
сміялися їй в обличчя:
ха-ха, час іде, ти старієш.
І бийся рибою на березі,
а все лишиться, як є.
Порожнє життя твоє
із браком любові і надлишком відповідальності.
Третя жінка зі своїх страхів сміялася
і з ними сміялася також.
- Прикинь, як би було весело, -
казала вона про свою епітафію, -
Сміялась-сміялась і вмерла.
Саме у третьої жінки
з усіх присутніх того вечора
була найсерйозніша ситуація.
Ну а я як я.
Мій страх тримав у жмені всі мої нутрощі.
Іноді стискав сильніше.
Іноді ворушив пальцями.
Від цього мені забивало подих.
Але так я дізналась, що є люди,
які можуть вдихати і видихати
наполовину.
І поки я, як і всі ці жінки зі своїми страхами,
переживала цей вечір,
час збігав і закручувався,
як мотузка на моїй шиї.