Вперше на Окрам (Частина І)
Марко Вишневецький — 28/05/2008 - 19:24
Вперше на Окрам
Частина І
Несподівано мій ком’ютер почав то вмикатись, то вимикатись. І ось на екрані монітора з’явились невідомі для мене дивні незнайомці. З їх пояснень я зрозумів, що мене запрошують космічні прибульці!!! Чесно кажучи, я настільки був здивований і переля-каний, що не міг навіть говорити. Непрошені гості залишили мені запрошення та вказали, де вони мене будуть чекати. Я довго вагався, але все ж таки ціка-вість взяла верх.
І от, взявши з собою рюкзак, я відправився на берег річки Стрий, там мене мали чекати...
Коли я дібрався до місця зустрічі, то нікого не побачив. Думав, можливо, мені це все приснилось! Сів собі на пеньок та й став чекати...
Раптом подув сильний вітер, який перекинув ме-не і яскраве світло осінило всю галявину. Та я не розгубився: швиденько вдягнув темні окуляри і почав дивитись... Прямісінько наді мною зупинилась „ літа-юча піраміда”, яка світилась різними кольорами. Нес-подівано я став підійматись і мене повітрям затяну-ло до середини загадкової піраміди.
І тут почались мої, просто неймовірні пригоди: і кумедні і страшнуваті.
Як тільки я потрапив до середини, то зустрівся з новими знайомими. Це були істоти, подібні до нас, але дещо виглядали дивакувато. У них було коротке волосся, вуха більші ніж у нас, круглі сірі очі. Вуста і ніс, як у нас, за те тільки чотири зуба, як у немов-лят: два вгорі та два внизу, на руках по 4 пальці. Вбрання нагадувало наш комбінезон. Вони себе нази-вали окрамами, а планета називалась Окрам. Я був шокований, бо Окрам – це Марко( коли читати ззаду наперед)! Окрамці завели мене в головну кімнату свого летючого апарату і я подивився в ілюмінатор.. Який красивий Всесвіт: різні планети, метеорити, зір-ки, пролітали повз нас. Мене вдягли в скафандр, і ми почали вихід з піраміди на поверхню планети Окрам Вона була вкрита кольоровою травою, яка світилась. Повітря там ароматизоване. Жителі планети дуже привітні. Дивились на мене і посміхались, для них я теж дивакувато виглядав. Будинки всі у формі куль та ще й літають, тому машин у них майже нема. Мости через озера та ріки у вигляді спіралей, а по них рухаються кулі- будинки. І ось серед безлічі куль я побачив величезний квадрат, а це був мага-зин. В окрамців грошей не існує, тому кожен бере все, що хоче. Я ж цього їсти не міг і згадав про яблука, які були в мене в рюкзаці...