Вперше на Окрам (Частина ІІ)
Марко Вишневецький — 28/05/2008 - 19:22
Вперше на Окрам
Частина ІІ
Їжа місцевих жителів нагадує жувальні гумки та поліетиленові пакети, щоб легше бу-ло жувати. Не забувайте, що у них усього 4 зу-би! Повітря на планеті досить смачно пахне, на-гадує запах помаранчі вдень, і ніжний запах моря у вечері.
І от коли я витягнув яблука та пригостив ними нових друзів, вони просто проковтнули їх. Окрамці надзвичайно розумні, бо насіння з яблук акуратно зібрали і занесли до суперсуча-сної лабораторії, яка зроблена у вигляді величе-зної парпсолі! Свій кулю- будинок ми постави-ли на стоянку і, скориставшись тунелем, в’їхали по спіральному ліфті бо лабораторії. Навкруги стояли різні ящички з квітами, пробірки, грядки з якимись незрозумілими рослинами. Оскільки насіння з яблук дуже маленьке, то звичайно, й посадили у маленькі ящички, полили та й на тому справу закінчили(що з цього вийшло я розповім трошки пізніше). Хай ростуть у їхньо-му кольоровому грунті. Мене настільки вразила планета Окрам та її жителі, що я пообіцяв їм приїхати з своїм класом та вчителями!
На мою пропозицію в класі не всі відгук-нулись. Та все ж відважних було чимало, та й вчителі також підтримали мою пропозицію.
І от за нами прилетіла велика піраміда, і всіх повітрям засмоктало всередину. Самими відважними виявились учні: Микола, Степан, Ярослав, Арсен, Руслан, Юля, Зоряна, Христина, Уляна. Серед вчителів з нами полетіли: Ярос-лав Михайлович, Галина Федорівна, Олег Богда-нович, Лідія Володимирівна, Віра Дмитрівна, Бо-гдана Теодорівна.
Коли ми прибули на планету Окрам та ви-йшли, то мало не попадали від сміху! У нас є звичай зустрічати гостей з хлібом та сіллю, а жителі нас зустріли з яблуками!!! Так-так, з ти-ми яблуками, насіння яких ми посадили в ко-льоровий грунт. Тільки вони не були червоного кольору, а в різнокольоровий горошок, ну хоч ялинку прикрашай! Одразу всіх запросили до куль-будинків і стали показувати планету.
Ми, звичайно, з порожніми руками в гості не приїхали. Я взяв з собою енциклопедії, живої риби(щоб випустити в озера). Микола привіз з собою м’ячі, Арсен гітару; Степан з Ярославом телевізор, комп’ютер. Дівчата набра-ли з собою різних продуктів, а Уляна взяла ще й синтезатор. Одне слово. Ми поринули в ціка-ву роботу з головою.
А які наші вчителі молодці! Галина Федо-рівна навчала діток української мови. Вчила ви-мовляти слова, бо їм ця наука давалась, ой як нелегко! Ярослав Михайлович цілими днями хо-див з компасом, лінійками та постійно щось за-писував, брав проби грунту. Лідія Володимирів-на та Олег Богданович читали дітям цікаві каз-ки, які дуже сподобались. Віра Дмитрівна вчила цифр та простих задач. Богдана Теодорівна роз-повідала про історію нашої планети, а окрам-цям дуже було цікаво, вони ж про нас нічого не знають. Жителі планети настільки зацікави-лись, що самі пішли шукати гробниці та мумії, яких у них не виявилось.
Микола організував футбольну команду. Хоч на початку хлопці-окрамці не зрозуміли, для чого бігати за одним м’ячем? Але все-таки на-ша команда була сильніша.
Я разом з Русланом за допомогою лінзи розпалили вогонь, от такого дива жителі теж не бачили. Дров у них немає, але ми все з со-бою привезли і пообіцяли разом з ними щось винайти. Ярослав, Арсен та Степан відкрили клуб, в якому знаходились телевізор, книжки, комп’ютер.
А наші дівчата здивували всіх! Вони нава-рили такої смакоти, що ми думали: нам не вис-тарчить їжі. Нові друзі аж пальці облизували від картоплі, помідорів, риби та різних фруктів.Все насіння вони збирали і саджали у своїй лабораторії.
Юля та Зоряна навчили плести намисто, Христина відкрила клуб з танців, а Уляна чарівно грала на синтезаторі і також навчала дітей грі на інструменті.
Та ось одного чудового дня ми прокину-лись від незрозумілих звуків, ніби хлопавки ви-стрілювали. Ми всі швиденько підбігли до ві-кон. Та це в лабораторії повиростали з наших насінин фрукти та овочі у 2-3 рази більші!(це тому, що ми посадили їх у занадто маленькі горщики). Я швидко взяв фотоапарат і знімав на відеокамеру, бо нам ніхто не повірить.
Як там було цікаво всім! Але час настав повертатись додому, чесно кажучи, ми всі зас-кучили за Землею! Щасливі та повні енергії, ми повернулись додому, на береги рідного Стрия, і переконались, що такої планети. Як наша Земля, ніде не має у Всесвіті!
29.09.04. м. Стрий