Лечу, немов окрилений навіки,
Сміливо, високо, не дивлячись униз.
Відкрив я серце, і закрив повіки,
Вдихаю щастя, мов небесний бриз.
Та раптом крила блискавка з'їдає...
Я падаю з надією разом.
Я очі відкриваю й відчуваю,
Що маю силу, яку не мав бізон.
Я падатиму стільки, скільки треба...
Та це політ, я бачу його так!
Політ кохання, ніжності й потреби.
Я так кохаю, я кохаю так.
І хай моє кохання незбагненне,
Нехай воно живе десь в глибині.
Я падатиму часу незліченно...
Та я не вб'юсь - прокинусь в низині!