Чому ж? Чому ви завжди шукаєте відповідь навіть тоді, коли можна просто довіритись почуттям? Коли можна вимкнути розум та віддатись емоціям? Коли просто бачити красу і не шукати причини?
Чому ж це відбувається?..
Ні! Ні. Ні... Не задавайте це питання мені.
Лиш дивіться услід закоханим у життя листям, котрі ніжно вкривають алеї своїм жовтогарячим теплом. Цілуйте повітряний шлях, що залишається за ними... Милуйтеся мрійливим шепотом, що залишає після себе золото осені...
Життя набирає сили у цьому теплому відлунні барв, рветься за обрій, дарує віру та впевненість у тому, що...
...глибоке синє небо не зрадить дзвін золотавого вбрання...
...яскраві зірки вкажуть шлях до того вікна, де чекає серце...
...серед диму згораючого листя та вогкого туману буде шлях до мрії. Буде не лише зараз, а й далі...
...грайливе листя не тільки бавиться почуттями, але й живе глибоким сенсом...
...що...
Тож, не шукайте відповіді. Просто ЖИВІТЬ!