Плутанина життя.
Tamara — 7/05/2008 - 18:50
Збірка: Проза
...а люди в ньому міняються.
Містик.
Мені снилися твої палкі обійми, пестощі, поцілунки. А потім у сні з’явився мій малесенький син з бархатистими карими очима і постукав у двері, а коли я підбігла, дивився трохи знічено на маминого гостя. І поки я щось виясняла з дитячими проблемами, якими прийшов поділитися мій золотокудрий ангелик, ти десь зник...
Я прокинулась о 3-ій ночі. Бралось на світання, птахи ще мовчали. Лишалося яких три години до метушні і збирання стрімголов до праці. Повільно й неохоче виходячи зі солодкого сну, я додивлялася його уривки.
І раптом усвідомила, що ти у тому сні мав обличчя й тіло якогось іншого мого знайомого; і я тебе називала ще чиїмось іншим, колись (та й досі...) дуже дорогим ім’ям. І що мій син – давно вже не потішне маля з довжелезними віями...
І все ж таки то був Ти...
Плутанина життя.
Одне кохання, але постаті в ньому міняються.
Copyright ©2008 Tamara Hanenko
P.S. Містику, красти Вашу думку {з котроїсь із жартівливих рецензій} не можу, тому Вас цитую...)