Я не хочу читати книжок,
Не читаю я більше романи…
Дзвоник знов продзвенить на урок,
І я на хвильку забуду твої обмани…
Я не хочу читати казки,
В них я більше не вірю…
І шукати у чудах зразки,
І способи втілити мрію…
Все минулось, і знову дзвінок
Кличе всіх на перерву,
Та не можу я легко забути урок,
Який ти підніс мені перший…
Я не хочу писати вірші…
В них лиш слова, і лиш доля обману,
І забувається в них образ коханий,
І клятву забуваю тобі дану.
Я не хочу читати історій…
В них все просто, не так як в реалі:
Дві людини, почуття, поцілунки останні,
Але там вони не завершальні,
Все ще продовжується ,
«І жили вони довго й щасливо»
Лиш тоді солодкий кінець…
В житті після цього лиш зав’язка
І тоді закінчується дитяча казка
Далі буденність, і крики, і сварки
Коханий починає попивати чарки
Тоді злітає з нього маска
І холодний тиран прокидається
Ось і все…
Ти навчив мене брехати
Почуття брати і нічого не давати
Про пам’ятні дати забувати
Морально близьких грабувати,
Це все ти…
Я не хочу читати книжок
Не читаю я більше романів
Бо це не приклади справжніх реалій…
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 7.33