Колись до матері я крок,
Вагаючись, робити вчився.
Й накрокував такий урок,
На мить здалося, що втомився.
Втомився бути піонером
У деяких життєвих справах,
Втомився бути собі мером,
Ходити вліво, замість вправо.
Хотів прохати я тебе
Про допомогу щиру, добру.
Допоможи знайти себе,
Зніми із серця мого ковдру.
Без тебе я себе втрачаю,
Крізь біль живу, крізь сміх я плачу.
Й на очі вже недобачаю,
Раніше ж поруч тебе бачив…
Твоє кохання назавжди
Мені опора і безпека.
І я кажу тобі: "Зажди!
Не йди від мене в свою Мекку".
Я вже хотів тебе благати
Згадай, що я тебе кохаю!
Уміння хай твоє кохати
Усе в тобі перемагає!
Цілуй вогонь, розвіюй дим,
Кохай, як я тебе кохаю,
І з гарним святом весняним
Тебе, кохаючи, вітаю.