Звиток мене у тобі
Вітер Ірина — 1/05/2008 - 23:12
Під шум дощу танцюють сльози
на чорних віях, попіл срібний
залишився із нашого вогню, і все,
і все порозмивав той дощ,
Ти зник...
Хтось лиш включив трансліт,забрав
від нас все, і віск потік...
а потім зразу він замерз,
мій страх із подихом звязався.
Ти зник...
Альти, сопрани...внутрішня симфонія
замовкли, поопадали з нас, мов
посохлі листки почуття,
душа похитнулася, мов вяла трава.
Ти зник...
І якір свій закинув в моє море
невимовний жаль, закриті двері,
до яких нема ключа, оббили
свавільною цеглою.
Ти зник...
Горючого більше нема, лампа
втратила лампочку, життя
втратило крила,птах зігнувся
під тягарем,бувалий морок.
Ти зник...
Шість верб нахилилися, зайнялася
зоря...вона падає із свого мосту
в річку, хвиля змиває
чорну фарбу, серце догорає.
Я зникаю...
Прокинулись думи, прокинулись вірші,
Прокинулась музика,засяяв місяць
в відзеркаленні води - моє існування
В твоєму відзеркаленні - моє життя,
Твого відзеркалення немає - немає мене...
зникаю...