Звірі
Vert Efner — 15/09/2011 - 11:06
Збірка: Ілюзії
Вікна. Сліпі і чорні,
Мов без блиску очі.
Звірі. Дикі й проворні,
На волю виходять щоночі…
Тікати. Сенсу не має.
Своє завжди із собою.
Хто звіра в собі тримає,
Пропав до чортів з головою…
Ікла, довгі та гострі,
мов об камінь заточені.
В душі були світлі гості –
Не діждалися осені…
Звірі. Дикі й жорстокі,
Без вагань убиватимуть.
Хто до них посягатиме –
Все життя пам’ятатиме….
Очі! Чорна безодня…
Звір прокинеться знов…
І мало хто згадає,
Що там жила любов….
Vert Еfner© 14.08.11