Час не вертає...
robertgod — 17/04/2011 - 17:27
Ще не рожденним тебе батько й мати вже кохають.
І сподівання та й надії вже вони плекають,
В майбутнє заглядають, але ж вони його не знають.
А час минає…
І ти рождаєшся, і лікарі плачу твого чекають,
І батько твій неподалік терпіння вже втрачає,
І мати ніжно дивиться у вічі й забуває,
Що час спливає…
Тепер ти у колисці, й тебе пильно розглядають,
Дарують тобі посмішки. Як плачеш, то втішають.
Як усміхнешся ти - радіють і кохають.
Час пролітає…
Ти на ногах стоїш уперше - всі цього чекали,
Від несподіванки замовкли й роти повідкривали.
Ти робиш перший крок - ніхто від щастя не вмирає.
А час минає…
Так, ти ідеш… І вже до школи йдеш учитись.
Навчишся вчитись, то й навчись ще й сам молитись.
Сходи до церкви, бо Отець розумному повчає.
А час спливає…
Стаєш дорослою людиною і маєш вже освіту.
Шукаєш вже роботу й не знаєш, де себе подіти.
Закохуєшся вперше, і, мабуть, теж тебе кохають.
А час втікає…
Розчарування у коханні вперше зустрічаєш.
Тебе ламає, ти весь світ в собі перевертаєш,
І давить туга так, що ти вже більше не кохаєш.
Час проминає…
Більш впевненіше по життю ти вже крокуєш.
І по роботі відклики про себе добрі чуєш.
Живеш, радієш ти життю й не пам’ятаєш,
Що час минає…
Ти раптом відчуваєш, що кохати сильно вмієш.
Та разом вам не бути, і ти все добре розумієш.
Кохання те в куточку серця десь ховаєш.
А час спливає…
Ти змінюєш усе в житті і ставиш інші цілі,
Не зовсім досконалі та й усім не зрозумілі.
Та хочеш жити ти хоч якось - а тому страждаєш.
А час збігає…
Живеш ти рік так…, два…, з десяток…, з півстоліття…
І так і не досягнеш у коханні повноліття.
І до тепер все ту ж людину все ж так сильно ти кохаєш.
А час спливає…
Сьогодні ти востаннє на світанок споглядаєш.
А завтра не настане - ти сьогодні відчуваєш.
Тобі, кохаючому, Бог на цей світ очі закриває…
Й часу немає…
Не намагайся те вчинить, про що пожалкувати маєш,
Тому зроби сьогодні те, що завтра з радістю згадаєш.
Живи, цінуй кохання і кохай, якщо кохаєш!
Час не вертає.