Світ шелестів, немов синиця,
І я зіницям падав ниць,
Словам, солодким, мов кориця,
Мов звуки piano у п'яниць.
В долонях терпнув тьмяний липень
І осідав на тілі сном,
Пусті, мов згаслі смолоскипи,
Ми захлиналися вином.
Ми задихалися виною
І йшов потік нестримних сліз
Одною ранньою весною
На Володимирський Узвіз,
А дощ крихкий ганявся дахом
Ллючи потоки в простір мли
З нас мали вийти добрі птахи
Лиш добрі люди - не могли...