Радень та Веніч
fialka — 15/04/2011 - 12:53
Збірка: Придибеньки веселої Женьки
Ой, рум’янку - свіжий Ранку!
Наточи косу-сріблянку,
Підстрижу гнучку травицю,
Витягни води з криниці,
Щоб котуся наш, Стахей,
Що полює на мишей –
Умивався, як дитинка,
І не їв сметанку з ринки.
Ранок витіг хліб із печі,
Взяв собі косу на плечі,
Та й подався напрямки
По травиця у гайки.
А котуся наш, Стахей,
Що полює на мишей
Розбудив усіх: «Дзень, дзень!
Вже до нас чалапа День.
На руках несе Роботу,
А на плечах – позоту.
Треба встати, дітвора.
Та на сонечко пора!»
День вусатий посміхнувся.
Туди-сюди повернувся.
Подивився так і сяк,
Хто у чому є мастак.
А котуся наш, Стахей,
Що полює на мишей
Бачить: Вечір спохмурнів,
Діток всіх у дім завів.
І поволечки-поволі
Став засвічувати зорі.
Натомився наш Стахей.
Встиг подумать про мишей,
Ще раз плигнув ніби м’ячик
Та й улігся. Коли бачить –
Дядько Вечір позіхає,
Неслухів у дім збирає,
Щоб умити брудні щічки
Чистою водою з річки.
Напоїти молоком
І у ліжко спать. Бігом!
Бо дівчинка-річенька –
Кароока Ніченька
Веде діткам гномика –
Веселого Соника.
Він співає і туркоче,
Заплющує діткам очі.
І котусеві Стахею,
І дідам: Карпу, Махтею.
Кароока Нічка стиха
Торка Соника, що чмиха,
Бо навіяв смішний сон
Горобцям з усіх сторон.
Вона каже, що чекають
Три брати за небокраєм,
Та дивляться в небеса,
Щоб побачить чудеса.
А котуся наш, Стахей,
Що полює на мишей
Стиха щось замуркотів
Від найкращих в світі снів.
Лапкою закрив очиці,
Бо йому тепер насниться
Хлопчик Соник, тиха Нічка,
Щедрий Ранок, день Даничко,
Вечір з вогником із зір,
Що освітлює весь двір.
Ну, а наші дітки-ружі
Відпочинуть. Будуть дужі
Підростать, щедрість від сміху
Мамі й татку на утіху.