Вечірня меланхолія
Кушнір Тарас — 5/03/2011 - 12:08
Збірка: Незавершена історія кохання
Млосним дотиком в шпарку між шторами
влазить темна невидима плоть,
І лоскоче долонями мокрими,
На повіки зсилаючи сон.
Десь за гаєм спалахують зорі,
Десь дрімає багаттям весна.
А у вечора руки холодні,
А у ночі самотня душа.
І губами залазять за пазуху
краплі свіжості з трунку роси...
Тільки вечір розказує казочку,
мимоволі втікаючи в сни.
І зринає прозорою постаттю
у незримому світлі весни.
А приходить щовечора в гості він,
Щоб на мить залишитись малим...