Самотність
Кушнір Тарас — 28/02/2011 - 20:22
Збірка: Незавершена історія кохання
І знову сьогодні
повіки здаються Морфею,
Що лоскотом гладить
тривожні пелюстки зіниць.
А як її звати?...
Вона вже не буде моєю.
Розгадана тихо
одна із твоїх таємниць.
Солодким тремтінням
і сонною простинню осінь
чаклує над тілом,
що блудить у млі сновидінь.
Коли хочеш спати,
То день намалює самотність.
Десь на тротуарі
розчиниться вечором тінь.