Навіки чужі
Кушнір Тарас — 26/02/2011 - 15:35
Збірка: Незавершена історія кохання
Коли осінь самотньо заходить,
постукавши, в двері,
Коли тліюча зірка
ховається десь за карниз,
Нам бракує удвох
ще ніким не зігрітого неба,
Щоб здійснити останній
тобою забутий каприз.
Коли осінь тривожно закриє,
виходячи, двері,
Прохолода долонь
не остудить зітхання душі.
Ще бракує комусь
того нами зігрітого неба.
От і все, що здавалось...
Від сьогодні навіки чужі.