Вдихаючи
Крапля неба — 29/11/2010 - 14:28
Це просто моя вічна нестача рідності,
Як завжди, випадання зі звичних схем.
Я без нього не маю теплопровідності,
Не дає більш цікавого старий Хем.
Й так фатально- тиша без краплі ніжності.
На столі написані стоси листів.
І чогось у мені оселились лінощі,
Віддаю все чужим, раз вже він не схотів.
Забираюсь сама і стираю подібності.
Лиш квартали із протягом більш не йдуть до небес.
Гірчить музика вальсу в напої самітності.
Я вдихаю життя, новий ранок воскрес.