Все небо світу в голубих очах,
Незримий вітер в кожному твоєму слові...
І тільки ангел на твоїх плечах,
Застигне,плачучи від болю...
Твоєму пеклу було неба мало.
Весь світ навколо відійшов в пітьму.
А ангелу,якого небо так кохало,
Схотілось утекти,хоч знав ,що прокленуть.
І ти байдуже дивишся на неї,
На ту ,що не ридає й не біжить,
На ту,що зараз у обіймах у Морфея,
Так вірно й безтурботно спить.
Тебе не довго чаруватиме її наївне поклоніння;
Її печаль і невимовний страх,
Що ти не бог і зовсім не спасіння
Ти-смерть солодка,яка цілунком засинає на устах...
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 8.00