Протиріччя у ньому
Terpsihora — 11/10/2010 - 16:25
Він був занадто простий або занадто розумний. Тримаючи в руках книжку, сидячи в парку на лавці в порваних джинсах та заплямленій кофтині, він аж ніяк не скидався на інтелігентну людину. Скоріше на п’ятирічного хлоп’яка який, борсаючись у калюжі, ліпив бабки з піску. Проте, щось було в цій незграбності, подекуди навіть нахабності, щось таке таємниче і захоплююче, і водночас привабливе. Так, немовби, ти поспіхом відкриваючи подарунок, сподіваєшся знайти щось таке, про що ти так довго мріяв... Здавалось би, дві зовсім різні речі – неохайність, плавно переростаюча в легку ворожість до персони і художня книжка якогось давно забутого українського письменника, але вони чомусь гармонійно поєднуються у цій людині. Розкуйовджене легким травневим вітром волосся, грайлива посмішка, відблиск очей під прямими променями сонця, все це так заворожувало перехожих, що вони навіть того не хотячи зупинялись, уважно спостерігали хвилину-дві за хлопцем і нічого не зрозумівши йшли далі.