Боже, гарно-гарно, справжня поезія! Це те, що проб'ється-проріжеться крізь будь який асфальт: відчуття, бачення, справжність... "Встигну народити рибу..." - Вчіться, колеги, це вам не кохання-зітхання!
Навіть попри очевидні незграбності, навіть наперекір їм!
Наталю, ніколи не пишіть "меланхолія як", бо звучить наче "я-я" з анекдотів про німців; "тире-живе" - рима слабенька, притягнута. Та й "рибу - кригу", відверто - теж. А "розчинився-століття" зовсім не рима. У третій строфі я б написав " трохи більше, чи трохи менше", останню взагалі переробив, підсилив би Закінчення вірша - найвідповідальніше місце, прибережіть для нього найсильніші рядки. Не кваптеся викидати вірш на огляд. Хай він вилежиться, вичекає. Забудьте про нього на якийсь час - потім глянете свіжим оком - підправите. Ви маєте головне, а з технікою впораєтесь - переконаний.
Бажаю творчих успіхів, на які ви просто приречені!
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.