Подорожник
bohemka — 19/09/2010 - 15:37
Бігла Улянка по стежці до хати
Мамі хотіла новину сказати:
„В нашої кішки є кошенята!
Чорне – гладеньке, а сіре кудлате!
Два отакуські пухнасті клубочка,
Ще й не розплющили синії очка.”
Раптом! Ой лихо! Нечемний корінчик
Із-під землі їй підсунув свій кінчик.
Лася спіткнулась, забила коліно
Ой як щипало, пекло та боліло.
Дівчинка плаче, аж раптом з травички
Каже до неї ростець невеличкий:
„Ласю, не плач! Ми загоїмо ранку!”
І простягнув свій листок до Улянки.
„Я, Подорожник, цілюща рослинка.
Кров зупиняю за мить чи хвилинку.
Просто листочок помни у долоньках
Ранку затисни й минеться, не шморгай
Носиком більше. І швидше до хати.
Маєш бо мамі важливе сказати.
В вашої кішки є кошенята!
Чорне – гладеньке, а сіре кудлате!
Два отакуські пухнасті клубочка!”
Знов поспішає з новиною дочка.