КЛАПТІ БЛАКИТІ...
Lana — 26/07/2010 - 10:26
На капищі ночі жертва,
Залита галактики гелем,
На теплій землі роздерта,
Модифікована жаданим геном.
На тілі її розятрені стигми
Недотичних уст поцілунків,
Тортути вчиняють рими,
Кнутами хляскають лунко.
Жадає жертва жорстокої,
Безжальної гідної страти,
Відлік часу міряє зорями-
Бо їй іншого вже не знати.
В очаї її світло сказилося,
По тілу стогін пробіг,
Серце уже не билося,-
З нього виріс Петрів батіг.
Не топчіть його, чуєте, чуєте,
Дайте спокій її душі,
Постолами ноги узуєте,-
Так легше із світу іти.
А на ранок - мов клапті неба -
Край дороги і по ровах,
Квітам цим нічого не треба,
Лиш цвісти на Його слідах.
Петрів батіг - цикорій звичаний, квіти -синьо-блакитного кольору. Зацвітає переважено до Дня Апостола Петра, 12 липня, за легендою - там де проходив Святий Петро. Кажуть : "По Петрі - й по теплі"...