Стара історія в новому образі
lybomurko — 2/06/2010 - 14:09
Добра, світла казка. Та, якось, вона для мене вже надто дитяча. Я ж бо звик, точніше Ви мене привчили, до "сильніших" творів у Вашому виконанні.
___________________________________
P.S.
Буквально декілька днів тому я, в себе на подвір"ї, надибав їжачка. Було довольно спекотно, тому він брів поволі, похитуючись з боку в бік, що надавало йому якоїсь невпевненості та вайлуватості в рухах. І, ви не повірите, лапи в нього були чорні-пречорні! Говорю правду і нічого не вигадую. Так що, скоріш за все, ваш головний герой живе зі мною по сусідству=)
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.
Овва!!!!!!!!!!! Оце
Анастасія Грім — 6/06/2010 - 01:46Овва!!!!!!!!!!!
Оце так!!!!!!!!!!!!!!!!
То ви зустріли мого їжака????
Тільки, будь-ласка, нікому про це не кажіть, він тепер персона відома і хоче сховатись від слави....
Тож...збережете таємницю???)))
Він обіцяв передати Вам від мене подарунок...Передав???)))))
Насправді я дуже люблю цей твір...І плачу кожного разу коли його читаю....
мабуть, не байдужа я до долі чорнолапих їжачків)))))))))))
Розумію...
lybomurko — 6/06/2010 - 17:21В мене теж є твори, котрими я жорожу, проте іншим вони здаються "надто затертими", "немилозвучними", чи просто "погано виконаними"... В таких випадках я всеодно стою на свому!=) І вам раджу робити тк само))))) Адже хто, крім самого автора може відчувати всю глибину написаних рядків..
Я так завжди роблю! Твори -
Анастасія Грім — 8/06/2010 - 09:53Я так завжди роблю!
Твори - як діти, вони - твої і тому ти їх розумієш і любиш, а що думають інші - на твою любов не впливає)))))))))