Чорні птахи пролетіли над площею
Чи то тепер вже забракло надій?
І під води непроглядною товщею
Тіні шукатиму від його вій

Очі його я шукатиму доти
Доки на світ не зійде сірий дим
І до душі заглядатиму потай
Все у ній порожньо, знищено Ним...

Чи сподіватись могла, що по-іншому
Все закінчиться колись, розкажи?
Я побажаю йому тільки гіршого -
Й буду дивиться крізь башт вітражі

Буду дивитися як все зійдеться
правдою стануть далекі слова
Хай же у світі повік не знайдеться
(Як про це гірко чар-птиця співа!)

Хай не знайдеться у цілому світі
Тої, що буде любити як я...
І під ногами його чорні квіти
Хай перетворяться враз на бур’ян

І він шукатиме палко і щиро
В полі безмежному квіти свої
Тих же змете ніби весняним виром
Далі, в небачені оком краї...