Вірш гарний. Одразу скажу, що думка суб'єктивна і, що не варто ображатися.
Ну, по-перше, запороли ви з останнім рядком. Якщо я правильно розумію римування у нас перехресне, отже у 1 і 3, 2 і 4 має бути однакова кількість складів, щоб не збивався ритм. У 2-ому рядку у Вас 12 складів, а у 4-ому - 14 (запросто можна замінити, наприклад, на: "Одного бракує... його дав я тобі...").
По-друге, занадто виявлена особистість, це вже моя думка, сам створював такі вірші. Є люди, яким не подобається, коли автор висуває на перший план себе зі своїми відчуттями. Розумієте, оскільки це не автобіографія, а вірш про почуття печалі, одинокості та відчуженості, то завдання поета - змусити переживати разом з автором. Тому слід не зловживати займенниками 1-ої особи (я, мене, зі мною, мені, ти, тебе, з тобою, тобі і т.д.), щоб сам читач зміг простіше стати на місце автора, а не спостерігати картину зі сторони. Це моя особиста думка.
P.S. Виправте у 2-му рядку 2-ої строфи слово "шклі" на, навпевно, "склі".
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.
=)
твій спогад — 24/04/2010 - 05:51Якшо чесно, то цей вірш є одним з моїх перших, тому я сам досить суб'єктивно до нього відношусь....
А змінювати шось в віршах я не люблю, адже пишу їх під певним настроєм і емоціями, а коли згодом починаю все виправляти, то втрачаю настрій... тому попри всі недоліки я звик залишати основний варіант!!!=)
***
Ігор — 24/04/2010 - 21:49Одне діло змінювати, кардинально, коли дійсно первісний зміст втрачається. Інше - коригувати, викидати зайві слова, урівнювати кількість складів, знаходити більш вдалі вирази.
Ну, хоч слово "шклі" замініть)) Думаю, це можна)