Скільки я знаю людей, стільки ж в моїй голові існує речей, асоційованих з ними. Дехто нагадує мені апельсинчик, а дехто - гілку з снігом...
Але ти чомусь став особливим. Моя уява довго не могла підібрати тобі відповідний образ. Я порівнювала тебе з усіма предметами, які траплялися моєму оку, але до твоєї постаті не пасував жоден. Я просто захопилась тобою. Ти став загадкою, яку я не могла розгадати. Чим швидше проходили дні, тим більше я прагнула розгадати тебе.
Моя фантазія не втрачала надії знайти тобі асоціацію, тому я ловила кожен шанс. Думки не давали мені спокою навіть вночі. Мене постійно непокоїла оця твоя загадковість… але все було марно…
Ти залишався загадкою.
Навіть коли я їхала за покупками, не переставала думати…
Ліхтар?.. ні, бо ти завжди в русі, та й не кожному можеш дарувати світло своєї душі. Машина?.. ні, бо вона не має в собі ніякої романтичності. Небо?.. ні, бо очі в тебе карі. А може, книга?.. ні, тебе неможливо прочитати. І ти їх не любиш. Гмм… рукавичка?.. ні, бо тебе не замінить ніхто.
Та ось погляд зупинився на холодильнику з морозивом. Надворі зима, але чомусь моя рука потягнулась до нього. Фантазія якось заспокоїлась, а от логічних пояснень морозиву не знайшлось.
Включила інтернет, о! і ти в он-лайні, і знову в тебе така чудова, загадкова ава. Відписуючи на повідомлення, я водночас відкриваю своє морозиво…
Світ зупинився, вершкове диво помалу тануло в роті, а уява тріумфально кричала: ”Це ти!” Ось я знайшла тобі асоціацію. Ти - це морозиво. Ти такий, як і воно! Таке холодне і загадкове, ніколи не знаєш, яким буде смак. Ти танув у роті, і я не могла не думати про тебе. Ти став моїм морозивом, яке я так хочу скуштувати та відкривати в тобі все нові й нові родзинки.
Про автора
Ім'я
Аnko
Місце проживання
Надвірна