І знову я іду палити,
хоча вже остогид цей присмак цигарок,
змінити ніч і відійти на крок...
І знов чекати - вимикати телефон,
назовні стежка і почався марафон.
Лежати, падати, могти, хотіти...
Що можна тут робити?
Знов палити...
І попіл кидати з відчинених вікон
холодний і завжди пустий балкон...
Чекав на мене весь цей час,
а може навіть і на нас...
З часів коли заграли ліхтарі,
з години як зів`яли квіти
і засинали з посмішкою діти.
Що можна в час такий робити?
А відповідь одна - палити...
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 5.00