Голос безнадії
mateo — 6/03/2010 - 14:37
Збірка: Реінкарнація
Розлетілось щастя на малі частини
І ілюзії крихкі повстали в монументи,
Я в останній розпач вже тепер полину –
Я боюся жити й не боюся смерті.
Виливало горем із душі терпіння
Неживим розлитим криком безнадії,
Проросло нечисте це в землі насіння,
Що давно у полі бур’яном видніє.
І пішли стежками страху горизонти,
Імпресивним болем душу обвива,
Де не було світла, де не було сонця,
Лиш в тіні видніла там твоя фата.
Ти відкрила очі, полонила розум,
Поселила в погляд лиховісну суть,
Заспівали в холод божевільні грози –
Це вони у прірву вже мене несуть.
І моя катівня вже стоїть з косою,
І горять пекельні тління смолоскипи,
Як же я не хочу бачитись з тобою –
Я боюся смерті, я ще хочу жити.
09.09.09