До перону, по обіді, у весняний теплий час
Прибуває електричка, всі вагони – перший клас.
Кволі немічні бабульки, з торбами по 100 кіло
Всіх назад порозпихали, бо їм треба на село.
Весь народ товчеться в дверях, але бабка гойра-ра
Закинула парашути й влетіла до тамбора.
Посідали у вагони, чути голос водія:
„Будьте дуже обережні – небезпечна колія.”
Прибігає тітка в кепці – магазинчик на ногах,
Вже за нею поспішає вуйко з шомпором в руках.
Катуляється з тамбора та бабулька-самольот,
Стає ззаду над душею і кричить на повний рот:
„Йой, Маруню, шо ся твори, яка зараз молодьож,
Ні культури, ні поваги, тільки мати і нагльож!”
Сперлася на тебе задом, штуркає і щось бурчить, -
Треба бабі уступати навіть коли все болить.
„Двері зараз закриваю, поїзд слідує у Стрий.”
Два студента добігають: „Ні, будь ласочка, відкрий!”
Шофер хлопців не послухав, струсив поїзд з тормозів,
Електричка вже поволі набирала обертів...
Тут нізвідки налітає зграя синіх контролерів,
Вимагає в всіх білети і допоміжних паперів.
У якогось бідолахи документа не застали,
Вицеркали з нього гроші і до тамбора запхали.
Зупинилась поїздичка, з станції сідають люди,
Шось кричать малі цигани, бігають туди і сюди.
Дві бабульки під дверима говорили про своє,
Шо корова зле пасесі, молока знов не дає.
„Шо тобі тота корова, - говорила одна з них, -
Вон мій внук купив папужку, той йому за тиждень здих.
Потім хтів морської свинки, хтось йому подарував:
То пацє повсюди срало, лиш ходив і то збирав.
Ше й воно таке живуче, не дась їсти то піщит,
А якшо береш на руки, то воно відразу сцит.
Йой, не знаю як то буде, шо робити з тов бідов
Лиш би скорше той мій внучок вже до армії пішов.”
Заповзає до вагону дуже жаліслива мамка:
„Дайте грошей на дитину, вона хвора – ось і справка.”
На трьох кріслах напівперек алкоголік захропів,
У дівахи пузо-пояс повилазив із штанів.
На дворі почався дощик, тарабанить по шибках,
По вагоні ходить дідо з кросвордами у руках.
Приїзджаєм до Пустомит, платформа по правий бік,
Понапхалося народу як за весь останній рік.
Помаленьку від’їзджаєм, шпроти в тамборі висять,
Хтось не втримався і звідти чудо-пахощі летять.
Проминули три зупинки, прибуваєм до Щирця,
З тамбора вже чути крики – хтось не має гаманця.
Зупинилась електричка, випустила пар і дим,
Хлинула толпа народу, штурхаються хто за ким.
Закрилася лімпотричка й почмихала до Стрия.
Як Вам моя небелиця, файна казочка моя?

23.03.08