ЗИМОЮ ВТОМЛЕНІ
Lana — 17/02/2010 - 01:16
А мені трохи шкода, що зима минула,
Що ж, йдемО тепер до весни,-
Промайнула думка, коли ковтнула
Лимонно-пахучий чай, а ти - спи.
Атаки депресії в заметах втоплені,
Ні, не треба жаліти себе і зими.
Минула, то й що? Ми нею вже втомлені,
Та де ж вона зараз і де зараз ми?
Яндекс, на миші рука, пошук, що ж це я?
Не спиться, кажуть метеовпливи
Безглуздо шукати вчорашнього дня:
А ранок вже тут, підстаркувато-сивий.
Снігом цукрована шибка вікна,
Примерзла до тебе, як до ручки дверей
Тобою приручена тепла моя душа.
Хуртовини і ожеледь, свіча на столі,
Каяття не треба, лише памятай,-
Танув віск, як лід , це кінець зими,