Досить
Крапля неба — 5/02/2010 - 22:28
Ну досить,більше не тримай.
Я може, навіть, згодом повернусь..
Ти чуєш, десь дзвенить пустий трамвай,
не розглядай на лавках змучених матусь.
Ось впав зелений лист-йому іще не час,
а я тікаю маскарадно й вміло.
Прошу,не шепочи у своїх снах про нас,
моє життя пристосуватись просто не зуміло.
Ну все.Останній погляд- віч-на-віч.
І дрижаки,хоч не вчуваю прохолоди.
Та залишай відкриті вікна на всю ніч,
здавалось, ти любив цю насолоду.
Як я сказала,може повернусь,
а може зникну назавжди з орбіти...
А ти дививсь на стомлених матусь
і дзвін трамвая було не зловити...