Коли Ти поруч…
Олена — 4/02/2010 - 01:41
Коли Ти поруч я стікаю кров’ю,
Я безнадійно хвора божевільна,
Отруєна, опоєна любов’ю,
Смішна, дурна, щаслива і безсильна.
Коли Ти йдеш холод лікує рани.
Стаю я знов колюча і брутальна.
І на життя спокусливі омани
Відповідаю зважено-нейтрально.
Слабку і ніжну, я ховаю душу
Від поглядів чужих, недоброзичних.
Лиш Ти один зумів кордон порушить,
Уникнув якось вогневих позицій.
Ти раниш… ненавмисно, незлостиво,
Не знаючи як боляче з тобою,
Яка я стала квола й хвороблива
З тією невимовною любов’ю.
Ти не бажав, я знаю, все пробачу.
Доп’ю полин, всміхнусь і поцілую.
Можливо Ти моя найбільша вдача,
Бо від безликої самотності рятуєш.