Минатимуть дні прийдешнім снігом,
І будуть розлукою плакать дощі,
Час дивуватиме дивним розбігом,
Та тільки не буде спокОю в душі.
Ти не повернешся, як в це повірить?
Я не прийду, бо не знаю куди,
Лиш падати буде зневірене небо
В очі здивовані сині твої.
Знаєш, Земля тоді зійде з орбіти,
Як зрадиш колись мене, замість Юди,
І сонце не буде більше світити,
Тільки про це давай зараз не будем.
Ми поки ще разом в квадраті кімнати,
В оточенні чорних прямих кутів,
Зачинені вікна і вітер облизує грати,
Ми ще не знаєм завтрашніх наших шляхів.
Останні години пісочний годинник
Відміряє нам щастя, останній дар,
Нам спати не можна, час невпинний,
Врятує нас тільки старий мольфар.