Твої сліди....
Юліта Вітер — 18/01/2010 - 20:55
Вже посіяло сизою просинню,
А до тебе, як до сонечка, йти...
Не благаю я, вже попрошено
Не стирати твої сліди.
Мені нічка на вушко балакала,
Що тебе обійма заметіль!
Тихо осінь у парку плакала,
Відігравши череду весіль...
Не вінчавши свого нареченого,
Що украли вітри восени...
І весілля її не гуляного,
І заметені твої сліди...
Осінь тихо ридала зажурено,
Бо хурделиці час надійшов,
Що сніжила фату ажурную,
Замітаючи слід, де ти йшов.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 8.00