Ramera
Ihor Zubrytskyi — 12/04/2008 - 21:26
Мати гріхів,
закликає до пошесті тіл,
виявляє благання душевні,
розриває зсередини хіть.
Кривизна з діамантів кайданів
і ярмо у бажання просторе,
упрягтися до пристрасті в рабство
є простіше простого.
По руках пройшлася жадано…
келих жовчі і келих метану
Кров у жилах скипіла у пару,
мить блаженства… життя з туману.
Із прадавніх давен вовчиця,
І сирена з прекрасним тілом,
Це лиш час недовгий омани,
А за ним прИйде офіра.
Розплатитися з долею треба,
Фатум підло вбиває цвяхи,
розпинає на болі людства,
і виводить на сорому плаху.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 9.00