Трохи друг..
Ганнуся — 6/12/2009 - 15:53
Збірка: Молоде - недосвідчене..
Так дивно..
Я знов пишу...
І знов тобі..
Я гадала,що
більше не писатиму...
Але от,як бачиш...
Ми з тобою трохи друзі...
Тож,поговорімо про
щось вічне....
про небо,наприклад..
Воно сьогодні надзвичайне.
Таке темно-синє,
казкове...
на ньому казкові зорі -
такі малесенькі,
наче чиїсь сльози...
І місяць...
Чомусь маю звичку порівнювати
місяць із дівчиною...
в данному випадку -
із собою.
Він гарний,сяючий,звабливий...
І надзвичайно самотній..
у цьому холодно-синьому
океані небесної
байдужості...
А ці зірки - то
його сльози...
самотні сльози...
і лише вони поруч із ним
завжди...
Але стає сумно..
Згадую: ми ж
трохи друзі,
тож давай
пити чорний чай
з лимоном
і без цукру...
І сидіти в темноті,
слухати подих
одне одного..
А потім буде шепіт...
Ми будем говорити
про життя,
я знаю...
А ще ми можемо
пити каву...
Чорну і з вершками...
І також без цукру - так
правдивіше,реалістичніше...
Хоча ні,каву краще пити
на самоті -
за написанням чергового
оповідання..
Яке ти не читатимеш..
Або прочитаєш,але ніколи
не здогадаєшся,
що воно - тобі...
Якщо ми трохи друзі,
тож ходімо гуляти
вночі...
Нашим одиноким містом...
Ми будемо сміятися
і плакати одночасно..
Але будем щасливі
разом,
я знаю..
Але ти не підеш зі мною гуляти
вночі - це занадто
романтично..
А ми ж
"трохи друзі"!...
Що ж...
якщо ми не будемо
пити чай
і блукати містом..
Давай хоч поговоримо?!!....
P.S. Я закохалася в тебе....
як в "Трохи друга"....