***
Анна Бабка — 11/04/2008 - 09:57
Під натиском життя рутини
Руйнується прекрасність всього,
А світу сутінки згорають
І крають душу зорепаду,
А плями сонця, лиш зродившись,
Мої кохані бідні діти,
Мої слова, моє мистецтво,
Мій дар вогненно спопелили,
Коли чуттям ніхто не вірить,
А прагне, хоче тільки слави,
Скалічені щоб руки гріти
У холоді сердець оманних,
Коштовні перла по болоті,
Камінні сльози вкрили землю,
До тебе молотом взиваю
В єрусалимські мідні стіни,
Прокинься і дай сил забути
Катів, що риму розпинали.