Закохані клавіші
Ярослава — 1/10/2009 - 16:46
Пальці холодні по білих клавішах
Сумно малюють траурні порухи,
Те, що здавалось нікому не віддам
Мене покидає із кожнім подихом.
ОргАном гучним не заглушаться думки,
Там образ стоїть у чорному вінку.
Забути б той час коли були близькі,
Так важко кохати темну й не таку!!
Найсолодший поцілунок від коханих губ,
Найтоксичніша отрута від коханих рук!
Вишукане покарання, муку на віки
Подарує нам кохання и серця близькі...
І за крапліни щастя платиш відчаєм,
Любов існує по своїм лиш правілам.
Хоч ти змарнованій і покалічений,
Та знову йдеш на побачення з дияволом!
Біжиш по клавішам від невзаємності,
Лікуєш музикою рану спогадів,
Любов -ілюзія із всеоб'ємністю,
Але ти цього прагнув і цього хотів!
04.2009