ЇЙ
Анастасия Малецкая — 19/09/2009 - 14:04
В темному небі під хмарами зорей
Я потихеньку вбачаю тебе –
Ти посміхаєшся і мимоволі
Дійсність твоя переходить в мене.
Згадую все, що хотіла ти знати
Все, що любила вустами своїми
Я можу чути, та написати
Листа до тебе вже не зумію.
Пішла ти навіки, де Місяць блукає,
Приборкує душі усміхнених мрій.
Думала змалку, що так не буває,
Та не зупиниш долі злих дій.
В темній діброві і вовка немає –
Він затаївся, бо знає, що ти
Підеш туди, де Місяць літає,
Щоб зорі лічити – за ними бігти…
Сонце нагадує твої долоні,
Моя постава – тебе усю.
Чорне волосся – косу в полоні,
Що заплітала мені уві сні.
Любила тебе я? Досі не знаю,
Інколи, правда, сльоза по вустах
Майже кровава ллється буває,
Любов заблукала у твоїх словах.
Їх я й не знала, рідко так чула,
Що голос твій, мабуть, згадать не змогла б.
В мріях у мене завжди ти була,
В мріях небесних ти завжди була…