Побачення із Осінню
Erla — 15/09/2009 - 12:15
Тепла чашка з кавою..і.. так-так ще трохи молока та цукру. Листопад, ще не дуже холодно, проте якось іноді пронизливо веде себе вітер за вікнами. Приглушене світло в кімнаті не заважає думати. Навколо тиша, бо всі кудись поділись.. нікого немає. На вулиці тільки чутно, як падає дощ. В такі моменти, коли ти, як равлик, ховаючись під ковдрою сидиш вдома, здається, що часу, як такого, не існує… Все просто пливе і ти разом з тим. Читання книжки змінюється спостеріганням за дощем або приємними музичними акордами… десь там у без часовому просторі твого вікна
А долоні холодні.. Чому? За народними прикметами ніби то свекруха хороша має бути. А чесно, то тяжко виявити причину.. хоча може то просто якісь холодні думки десь в голові поселилися собі. Хммм... А може то просто підступний протяг прокрався в кімнату, порушуючи романтичний вечір.
Тоненько на столі горить свічка. Зовсім не боязке полум’я піднімається від неї трошки вгору. А якщо трохи приблизити до неї руки, стає ще затишніше, тепло, спокійно… Як маленький друг, котрий має в собі тепло та світло. Музика…
Дощ вже не стукає по шибці, позбавляючи твій вечір якоїсь характерної нотки.. Жовтий листочок пролітає повз твоє вікно, як помах руки на прощання. Символічно.. по осінньому.
Тепла ковдра зігріває тіло разом із гарячою кавою… Погляд ласкаво обіймає світло свічки.. Ти слухаєш пісню, котра наповнює чимось чарівним повітря… Думки в вільному польоті мандрують у своїх казках..
……у тебе побачення з осінню