Відчуваючи тишу я прагну до болю...
Прагну виру емоцій,світла,двобою?
Крик душі накриває мене з головою...
Де ти є?Хто ти є?Я хворію тобою!
Я спираюсь на час,на причини,на відстань
На самотність думок,солодкавість освідчень
І на клаптики серця,що рвуться потрохи
Ні,я не кажу,що тріснуть,та й не стануть вологі...
Ти обрав собі волю,ти живеш оптимізмом?
Чи ти прагнеш свободи трохи з алкоголізмом?
Від дає тобі казку,він дає тобі мрію
Й забирає від мене - я від цього марнію.........
Чи я хочу так далі?Чи я хочу померти?
Може просто змиритись,не "давати концерти"?
Не біситись,не нити, не бить кулаками
Не ревіти...Це все...Я стікаю думками...
Я від тебе залежу,я не можу без тебе
Ти приходиш до мене?Ні,ти живеш в серці в мене!
Ти не знаєш що буде,ти не віриш в майбутнє
Я ж не вірю в минуле,хоч воно й незабутнє
Я така...Я слабка...Я не знаю,як далі..........