На двох...
Марко Вишневецький — 16/08/2009 - 14:07
З тобою в нас на двох вікно.
Кохання, теж на двох воно,
А мрії,віра,сподівання -
Це неможливе без твого бажання.
Життя ? Усе у нім для тебе
Захочеш? Душа болітиме у мене.
А як усе буде як треба,
Забереш знов собі півнеба
О, так!Ти ж Доля, я й забув,
З тобою смак життя збагнув.
Не гнівайся на мене, чуєш?
Зі мною ти не засумуєш.
Не бійся, я усе пробачу!
І кари злої не призначу.
Тебе люблю, як свою душу,
З тобою завжди жити мушу...
Але звільни від помилок, звільни
І від недуги, прошу заслони...
Роман життя пиши повільно,
Щоб сторінки його лягали рівно!