Збірка: Прерії
Самотні прерії пусті,
Холодні мов моя печаль,
Для мене рідні та прості,
У них останній серця грааль.
Ідуть для них мої дощі,
Для них і сонце, теж моє,
І погляди у них чужі,
І відчай сірістю снує.
Безмежно й вільно мені в них,
Без болю, ніжності і часу,
І навіть вітер теж вже стих –
Вершить в гармонії окрасу.
У променях надійності й тепла
Вони осяюють мій жаль,
У них лежить моя душа,
Гартує щастя міцну сталь.
Незвичні прерії вві сні
Я бачу місячної ночі,
До них лечу – вони мої:
Жадані, пафосні, пророчі.
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 8.50