Ти не мій!
Freeвольна Анна — 3/08/2009 - 13:14
Одного осіннього ранку я отримаю листа...
В душі щось здригнеться, час зупинеться, я порину в минуле, я отримаю ТВОГО листа!
Закурю, руки тремтять, страшно... І як удар- ТИ НЕ МІЙ! Сльоза, ще одна, не знаю скільки часу плакала, адже минуле не вернеться, не обійме своїми холодними руками. Не з тобою, сама винна, свою душу знищила, розбила серце, все сама змінила в одну мить, не знайшла справжніх слів, не змогла зупинити, лише життя зруйнувала...Все і нічого! Душа застигла і зникла! ТИ НЕ МІЙ!!! НЕ МІЙ! Як це?
Твій лист, твій почерк, твої слова, твій дотик, подих, думки. Ти пишеш, що знайшов її -справжню(не дихаю), вона -це ніжність ночі,а я -лише пристрасть, вона -дає а не бере, вона -будує, я -руйную...(Ти не мій! О Боже! Рука тягнеться до телефону, але лист ще не до кінця прочитан. Навіщо? Щоб сказати прощай? А варто? Годі плакати!!! Зупинись! Не можу! Ти не мій!)... з нею спокійно, а я -як завірюха, але така прекрасна... В душі все холоне, в горлі ком.
Ти щасливий, зміг! Зібрав до купи своє серце, почав сам грати, став королем, але Я -твоя Королева! Я!
Ти далекий, ми НІКОЛИ не будем разом! І тільки в снах, мріях повертаємось до спільного минулого, до наших ночей. Всеодно згадуємо, і твій лист тому доказ. Але ти не мій! Сама так захотіла, вирішила сама! Ти не мій, ти нічий!
Якби при інших обставинах, в іншому місці і житті... а так- ТИ НЕ МІЙ, а я...(один раз в житті, і миттю забуваю!)... ТВОЯ!!! А ТИ- НЕ! НЕ МІЙ!!!!!!!
Переглянувши все своє життя наче книгу, я поринаю в прірву яка носить його ім’я.
«Люди змінюються»- казав він, це правда, навіть я змінилась…
Для того, щоб я збагнула як він мені потрібен мені знадобилось не багато – лише моє життя. Сумно збагнути як сильно нас полонила ця божевільна, надто авантюрна гра, гра в якій не має переможців, не має переможених, гра яка охоплює повністю і назавжди.Інколи здається що він все знав наперед, але розумію що це безглуздо. Я і він жертви, яких доля заплутала, сплела в єдине ціле, і занадто різко розірвала.Ми шукали відповіді, знаходили питання. Напевно не судилось...